базальних клітин епідермісу під впливом аутолейкоцитарної перфузії ліків в уражену кінцівку. Здобуті


базальних клітин епідермісу під впливом аутолейкоцитарної перфузії ліків в уражену кінцівку. Здобуті результати досліджень дали нам змогу припустити, що існує опіатергічна модуляція процесів протеосинтезу завдяки застосуванню в аутолейкоцитарній перфузії ліків даларгіну.
У результаті проведеного аналізу лікування запропонованим способом встановлено, що ознаки запалення зберігалися менше в основній групі на відміну від групи порівняння. Меншим був також термін появи грануляцій, загоєння виразки прискорювалося на 7–10 днів та термін лікування скорочувався до 20 діб при СДС II ступеня за Вагнером та до 32 діб при СДС III ступеня за Вагнером, відповідно, 20,1±1,8 та 32,4±1,6 (р<0,001).
Ампутації в основній групі були здійснені у 1,4 разу (р < 0,001) менше, ніж в групі порівняння. Частота загальнохірургічного лікування статистично достовірно була нижче в основній групі, ніж у групі порівняння, що представлено в табл. 1.

Таблиця 1
Аналіз проведеного хірургічного лікування пацієнтів з СДС в основній групі та групі порівняння

Характер лікування Основна група Порівняльна група
n % n %
Ампутація стегна 3 3,70 6 12,00
Ампутація гомілки 1 1,25 2 4,00
Резекція сегментів стопи, секвестротомія 4 5,00 3 6,00
Ампутація пальця, секвестротомія 9 11,30 5 10,00
Ампутації (разом) 17 21,30 16 32,00
Розтин флегмони, некректомія 13 16,30 12 24,00

Отже, отримані результати досліджень свідчать про наявність вираженої запальної реакції у пацієнтів із синдромом діабетичної стопи різного ступеня, про це підтверждують показники ендогенної інтоксикації та цитологічних досліджень ранового процесу. Використання аутолейкоцитарної перфузії ліків у комплексному лікуванні пацієнтів із синдромом діабетичної стопи сприяє прискоренню розвитку значного позитивного ефекту, спрямованого на зменшення вираженості запального процесу (запальний тип цитограми під впливом лікування змінюється на регенераторний) та покращення показників ендогенної інтоксикації.
Узагальнюючи результати досліджень, можна стверджувати, що запропонований спосіб консервативного лікування пацієнтів із СДС є ефективним,